«ахист дисертац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ на зас≥данн≥ спец≥ал≥зованоњ вченоњ ради ≥ маЇ характер науковоњ дискус≥њ з анал≥зом в≥рог≥дност≥ й обірунтованост≥ ус≥х висновк≥в ≥ рекомендац≥й наукового ≥ практичного характеру, що Ї в дисертац≥њ.

—в≥й виступ здобувач може побудувати у форм≥ читанн¤ заздалег≥дь п≥дготовленоњ допов≥д≥, але набагато краще, ¤кщо виступ в≥дбуваЇтьс¤ у форм≥ переказу ≥ здобувач лише ≥нколи дивитьс¤ в п≥дготовлений текст.

Ќа захист≥ здобувачев≥ важливо ви¤вити високий р≥вень теоретичноњ п≥дготовки, здатн≥сть дох≥дливо викладати основн≥ науков≥ результати проведеного досл≥дженн¤.

ƒопов≥дь здобувача починаЇтьс¤ з≥ зверненн¤ до присутн≥х. ƒал≥ допов≥дач коротко пов≥домл¤Ї про сутн≥сть науковоњ проблеми ≥ стан питанн¤, обірунтовуЇ актуальн≥сть науковоњ проблеми, показуЇ њњ звТ¤зок ≥з плановими науково-досл≥дними роботами, викладаЇ мету наукових досл≥джень. јвтором формулюютьс¤ основн≥ науков≥ положенн¤, що винос¤тьс¤ на захист.

–озкриваЇтьс¤ постановка вир≥шеноњ науковоњ проблеми, умови, при ¤ких виконувалис¤ досл≥дженн¤. ѕот≥м здобувач знайомить присутн≥х з≥ зм≥стом роботи.

ќсобливоњ уваги у виступ≥ необх≥дно прид≥лити результатам, отриманим особисто автором (що саме запропоновано, узагальнено, рекомендоване ≥ т.≥н.) та обірунтуванню њх в≥рог≥дност≥, новизни, значенн¤ дл¤ теор≥њ ≥ практики.

ѕри виклад≥ запропонованих метод≥в вир≥шенн¤ науковоњ проблеми й отриманих результат≥в необх≥дно зробити акцент на пор≥вн¤нн≥ њх з вже в≥домими.

” заключн≥й частин≥ допов≥д≥ викладаютьс¤ основн≥ висновки ≥ результати, можлив≥ шл¤хи њхнього використанн¤. «добувач маЇ врахувати, що автореферат дисертац≥њ одержали вс≥ члени вченоњ ради ≥ частина запрошених на захист, а зац≥кавлен≥ фах≥вц≥ мали можлив≥сть ознайомитис¤ з≥ зм≥стом дисертац≥њ та його авторефератом попередньо. « огл¤ду на це, будувати св≥й виступ здобувачев≥ сл≥д зосередивши увагу в основному на нових теоретичних ≥ прикладних положенн¤х, розроблених особисто автором дисертац≥њ.

ƒл¤ кращоњ наочност≥ ≥ б≥льш ¤к≥сного обірунтуванн¤ запропонованих рекомендац≥й п≥д час виступу використовують додатков≥ граф≥чн≥ матер≥али (схеми, таблиц≥, граф≥ки, д≥аграми ≥ т.≥н.). ћожна також використовувати спец≥ально п≥дготовлен≥ слайди та компТютерну техн≥ку. ќск≥льки не т≥льки зм≥ст допов≥д≥, але ≥ характер виступу, впевнен≥сть у в≥дпов≥д¤х на поставлен≥ питанн¤ значною м≥рою визначають враженн¤ щодо дисертац≥њ, необх≥дно зосередити увагу на де¤ких правилах публ≥чного виступу.

¬ажливо, щоб мова здобувача була ¤сною, граматично правильною, упевненою, виразною, що робить њњ зрозум≥лою ≥ переконливою. ÷е залежить, у тому числ≥, й в≥д темпу, голосност≥, ≥нтонац≥њ. як≥сть виступу р≥зко знижуЇтьс¤, коли говор¤ть квапливо, ковтаючи зак≥нченн¤ сл≥в або дуже тихо ≥ невиразно. —пок≥йна, некваплива манера викладу завжди ≥мпонуЇ слухачам. Ќеприпустим≥ порушенн¤ норм л≥тературноњ промови, зокрема, використанн¤ неправильних наголос≥в у словах. ¬арто враховувати також виб≥р од¤гу, пози п≥д час виступу, а також жести, м≥м≥ку, манери тощо.

≈легантн≥сть, охайн≥сть в од¤з≥ (без п≥дкресленоњ екстравагантност≥) спри¤Ї прихильному в≥дношенню до здобувача член≥в вченоњ ради, а також у вс≥х присутн≥х на захист≥.

«добувачев≥ необх≥дно ви¤вл¤ти скромн≥сть в оц≥нц≥ своњх наукових результат≥в ≥ тактовн≥сть щодо тих, хто ставить запитанн¤. ѕерш н≥ж в≥дпов≥дати на запитанн¤, необх≥дно уважно його вислухати до к≥нц¤ ≥ по можливост≥ записати. Ѕажано не вислуховувати вс≥ питанн¤ в≥дразу, а в≥дпов≥дати на них окремо. „≥тка, лог≥чна й аргументована в≥дпов≥дь на попереднЇ питанн¤ може виключити наступне питанн¤.

ѕ≥сл¤ в≥дпов≥дей на питанн¤ виступаЇ науковий кер≥вник. ¬≥н характеризуЇ дисертанта, характеризуЇ його ¤кост≥ ¤к вченого, розпов≥даЇ про особист≥ достоњнства.

ƒал≥ зачитуютьс¤ в≥дгуки на дисертац≥ю й автореферат. «а згодою член≥в вченоњ ради, в≥дгуки можуть бути представлен≥ у вигл¤д≥ короткого зв≥ту з позначенн¤м вс≥х зауважень. ƒисертант в≥дпов≥даЇ на вс≥ зауваженн¤ ≥ пропозиц≥њ усно.

ѕот≥м виступають оф≥ц≥йн≥ опоненти. ѓх виступ, ¤к правило, близький до тексту њх письмових в≥дгук≥в. Ѕули випадки, коли в≥дгуки оф≥ц≥йних опонент≥в, що резюмують внесок дисертанта в науку, звучали б≥льш переконливо, ан≥ж невдалий виступ самого здобувача ≥ буквально р¤тували роботу в≥д неминучого провалу.

Ќа цьому основна частина процедури захисту зак≥нчуЇтьс¤. ƒруга частина - це дискус≥¤ по робот≥. ” н≥й беруть участь члени вченоњ ради ≥ вс≥ присутн≥. ¬они дають аргументовану позитивну або негативну оц≥нку робот≥ здобувача.

ѕо зак≥нченн≥ дискус≥њ авторов≥ надаЇтьс¤ заключне слово, у ¤кому в≥н викладаЇ своњ висновки за результатами обговоренн¤ дисертац≥њ, в≥дпов≥даЇ на питанн¤, що виникли в ход≥ дискус≥њ. √оловне Ц бути спок≥йним, нав≥ть ¤кщо зауваженн¤ ≥ в≥дгуки здадутьс¤ вам некоректними. ћова йде про науку, а це справа принципу, а не особистих переваг. “ому вс≥ питанн¤ ≥ в≥дпов≥д≥ повинн≥ бути доказовими, обірунтованими.

√олова вченоњ ради п≥сл¤ виступу дисертанта п≥дводить п≥дсумки захисту. «а його пропозиц≥Їю обираЇтьс¤ л≥чильна ком≥с≥¤ дл¤ проведенн¤ таЇмного голосуванн¤. ”с≥ сторонн≥ й особи, що не мають права голосу у вчен≥й рад≥, виход¤ть ≥з залу ≥ зд≥йснюЇтьс¤ закрита процедура голосуванн¤.

ѕозитивне р≥шенн¤ приймаЇтьс¤, ¤кщо за нього проголосувало не менш трьох чвертей член≥в ради. Ћ≥чильна ком≥с≥¤ веде протокол, на п≥дстав≥ ¤кого по зак≥нченн≥ процедури приймаЇтьс¤ висновок ради за даною дисертац≥Їю.

“екст висновку затверджуЇтьс¤ в≥дкритим голосуванн¤м ≥ т≥льки пот≥м голова вченоњ ради оф≥ц≥йно пов≥домл¤Ї присутн≥м про р≥шенн¤ ради.